Збереження
самосійних лісів є одним із важливих напрямів державної екологічної політики.
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України та статті 57-1 Земельного
кодексу України, самозаліснена ділянка — це земельна ділянка будь-якої
категорії (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та
іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, яка частково
або повністю вкрита лісовою рослинністю природного походження. Тобто йдеться
про землі, що заліснилися природним шляхом без штучного висаджування, які, хоча
й не мають формального статусу лісових угідь, є лісом у фактичному та
юридичному розумінні.
Відповідно до
частини першої статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду належать усі
ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за
основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності
на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею
не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
У межах
визначених повноважень та відповідно до положення, Державна екологічна
інспекція у Чернігівській області здійснює заходи державного
контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, та тільки з
початку 2025 року на території Чернігівської області було зафіксовано 4 випадки
масового вирубування самосійних лісових насаджень. У сукупності знесено понад
10 тисяч дерев різних порід.
Йдеться про
непоодинокі випадки масової вирубки самосійних лісових насаджень власниками,
орендарями та суборендарями земельних ділянок без отримання спеціального
дозволу на використання природних рослинних ресурсів — лісорубного квитка. Свої
дії вони обґрунтовують необхідністю «приведення земельної ділянки у
відповідність». Проте під таким формулюванням законодавство передбачає здійснення
агротехнічних заходів — зокрема переорювання або дискування бур’янів на полі, —
а не повне знищення молодих, а подекуди вже сформованих лісових насаджень, що
природно виросли на цих землях без будь-яких фінансових вкладень з боку
землекористувачів.
Згідно
статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і
громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок
порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених
законодавством України. Так, у результаті проведених обстежень та залучення
правоохоронними органами як спеціалістів, інспекторами з охорони навколишнього
природного середовища Чернігівської області за фактами здійснення незаконної масової вирубки сформованих лісових
насаджень, складені документальні матеріали та
обраховані збитки завдані навколишньому природному середовищу на суму майже 22
мільйона гривень.
Збереження самозаліснених ділянок має не лише природоохоронне, а й вагоме
соціально-економічне значення. Самосійні ліси, що сформувалися природним шляхом
без втручання людини, зазвичай є більш стійкими до кліматичних змін, шкідників
та інших зовнішніх впливів, оскільки розвиваються відповідно до природних умов
конкретної місцевості. Такі лісові екосистеми ефективніше накопичують вуглець,
відіграючи важливу роль у пом’якшенні наслідків зміни клімату. Крім того,
збереження і належне правове оформлення самозаліснених територій сприяє
збільшенню площі лісів в Україні. У разі передачі таких земель до лісового
фонду та закріплення їх за постійним лісокористувачем забезпечується системна
охорона, догляд і раціональне використання ресурсів. У перспективі це позитивно
впливає і на розвиток територіальних громад, адже створює додаткові можливості
для наповнення місцевих бюджетів та сталого економічного зростання.
Державна екологічна інспекція наголошує, що механізм, визначений статтею
57-1 Земельного кодексу України, спрямований на збереження природно сформованих
лісів, а не на зміну цільового призначення земель. Його реалізація на місцевому
рівні сприяє збільшенню лісистості та сталому розвитку громад.
